Урок Мужності «Лисичанськ пам’ятає: від героїв Другої світової війни до сучасних захисників України»

02.09.2026

Урок Мужності «Лисичанськ пам’ятає: від героїв Другої світової війни до сучасних захисників України»

ВОНИ ВИЙШЛИ ЗІ ШКІЛЬНОГО ДВОРУ — І СТАЛИ ГЕРОЯМИ УКРАЇНИ
2 вересня — День Лисичанська.
День міста, яке сьогодні далеко.
Міста, до якого не можна просто прийти знайомою вулицею, зайти у двір рідної школи, зустріти друзів.
Але є те, чого не здатна забрати окупація, відстань чи війна.
Пам’ять.
Саме тому цього дня в Лисичанському ліцеї № 8 відбувся Урок Мужності.
Для наших учнів це був урок про Лисичанськ.
Про його історію.
Про людей, які люблять це місто.
Про Україну.
І про тих, хто віддав за неї своє життя.
Серед них — наші випускники.
Колись вони так само, як нинішні учні ліцею, сиділи за шкільними партами.
Чекали на перерву.
Жартували з друзями.
Отримували оцінки.
Мріяли про майбутнє.
Вони виходили зі школи з планами на життя.
А життя розпорядилося інакше…
Андрій Лифарь.
Сергій Савельєв.
Данило Тицко.
Єгор Бабич.
Володимир Гуров.
Артем Коломієць.
Шість імен.
Шість життів.
Шість наших хлопців.
Наших випускників.
Наших земляків.
Наших Героїв.
Їхні фотографії сьогодні дивляться на нас із екранів, а їхні імена звучать у стінах нашого віртуального ліцею.
І дуже хочеться вірити, що вони знають:
ми їх пам’ятаємо.
Пам’ятаємо не лише як воїнів.
Пам’ятаємо як дітей, які колись навчалися тут.
Як хлопців, яких знали вчителі.
Як друзів, однокласників, синів, братів.
Їхнє життя продовжується в нашій пам’яті.
Їхні імена назавжди вписані в історію Лисичанського ліцею № 8.
І саме тому Урок Мужності для наших учнів — це не просто розмова про війну.
Це можливість зрозуміти:
Свобода не дається просто так.
За неї боролися.
За неї борються.
І за неї віддали життя наші Герої.
Сьогодні ми далеко від Лисичанська.
Наші учні та вчителі розкидані по різних містах України та країнах світу.
Але ми залишаємося Лисичанським ліцеєм № 8.
Нас об’єднує наша школа.
Наша пам’ять.
Наша Україна.
І наша любов до рідного міста.
Лисичанськ — це не просто місце, де ми жили.
Це місце, де ми народжувалися, дорослішали, навчалися, закохувалися, дружили, мріяли.
Це наш дім.
І поки ми пам’ятаємо —
Лисичанськ живе.
Поки ми називаємо імена Героїв —
вони живуть.
Поки наші діти навчаються, мріють і вірять у перемогу —
майбутнє України живе.
Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю наших випускників-захисників.
Андрій Лифарь.
Сергій Савельєв.
Данило Тицко.
Єгор Бабич.
Володимир Гуров.
Артем Коломієць.
Ви назавжди — частина нашої шкільної родини.
Ми пам’ятаємо.
Ми дякуємо.
Ми не забудемо.
І ми неодмінно дочекаємося того дня, коли над Лисичанськом знову буде українське мирне небо.
А на подвір’ї нашої школи знову пролунає дитячий сміх.
З Днем міста, рідний Лисичанськ!
Ми далеко. Але ми — вдома.
Бо дім завжди там, де живе наша пам’ять

23423423е55.jpg
345534555.jpg
64564534543.jpg
664545345.jpg
644334534.jpg


← Повернутися до списку