Україна пам’ятає

21.11.2016

Україна пам’ятає

« Пекельні цифри та слова,

у серці б’ють, неначе молот,

немов проклятий оживе,

рік тридцять третій.

Голод…Голод…»

У рамках місячника «Діти проти насилля» 18.11.16 р. у 7-В та 7-Г класах відбулася виховна година, присвячена страшним рокам Голодомору.

Голодомор в Україні тривав 17 місяців, з квітня 1932 року по листопад 1933 року.

У 1932 р. погодні умови склалися сприятливі і хліб, слава Богу, вродив, українці, працьовиті люди, не полінувались зібрати його. Але становище у країні було катастрофічним. Тому партійно-державна верхівка під керівництвом Й. Сталіна прийняла холоднокровне рішення: вийти з кризи шляхом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. Люди чинили надзвичайний опір. На півдні, сході і в центрі України вирували справжнісінькі селянські війни – наші діди і бабусі з останніх сил захищали свій життєвий простір. Інформацію про голодомор 1932-33 років ретельно приховували, ув’язнюючи людей, які намагалися її поширю¬вати. Тільки згодом дослідники приблизно підрахували, що підчас голодомору загинуло від 5 до 10 мільйонів українських селян.

Влітку 1932р. голодне населення, намагаючись хоч якось вижити, масово стригло ще не дозрілу пшеницю на полях. Працівники НКВС та ДЕПУ за допомогою активістів з числа незаможних селян почали виловлювати «перукарів», тобто тих хто ночами зрізував колоски.

Оскільки зібраний урожай зразу після обмолоту доправлявся на хлібоприймальний пункт, селяни масово почали красти зерно. Однак влада перекрила і цей шлях: 7 серпня 1932 р. прийнято постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності» та «Закон про п’ять колосків».

Цей День щорічно відзначається в Україні в четверту суботу листопада.

Зараз День пам’яті жертв голодомору щорічно відзначається в четверту суботу листопада.

26 листопада о 16.00 поставте запалену свічку на підвіконня так, щоб її було видно на вулицю. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів людей.

Наш борг - об'єднати зусилля і зробити все можливе, щоб ці трагічні сторінки історії не були забуті!

Метлицька О.П. та Кєрімова І.М.