Пам’ятаймо, що ми українці

   Я громадянка України, яка народилася в незалежній державі, і знаю, що в історії українського народу є події, які мають надзвичайне значення. Перша з них – це день 22 січня 1919 року, коли в Києві на Софійському майдані було проголошено Акт Злуки українських земель, друга – здобуття незалежності 1991року.

   Упродовж  багатьох століть наша держава очікувала на своє визнання, тому ідея всеукраїнської єдності ніколи не покидала народ. Цілі ріки крові пролилися, цілі ріки сліз виточили очі. І сьогодні кращим синам України знову довелося встати на її захист. Вони об’єдналися в єдиний моноліт і дуже твердо дали зрозуміти ворогові:

                            Одна Україна – і двох не буває.

                            Місця, де ми народились, – святі.

   За роки незалежності наша нація зрозуміла, що державотворення – то не суцільне святкування, а велика праця.  Кожен громадянин України має усвідомити, що його власний внесок у скарбницю незалежності може стати вирішальним. Це стосується й нас, школярів. Відчуваючи себе свідомими громадянами незалежної України, ми продовжимо навчання або станемо до роботи,  щоб спрямувати розвиток держави по європейському шляху. Маємо подумати про економічне зростання країни, поліпшення умов життя її громадян, про розвиток освіти та медицини, про гідне представлення України на міжнародній арені. Головне, що ми повинні жити дружно, у радості та злагоді:

                            Наш український древній рід

                            Такі держави заложив основи,

                            Що скільки буде існувати світ,

                            Нас не здолають у житті ніколи.

                              Борисова Олександра, учениця 10-А класу