Молодіжно-підлітковий фестиваль шістдесятників та дисидентського руху

Молодіжно-підлітковий фестиваль шістдесятників та дисидентського руху
23.05.2017

Молодіжно-підлітковий фестиваль шістдесятників та дисидентського руху

Чи знаєте Ви щось про шістдесятників та дисидентський рух? Нещодавно мені неймовірно пощастило побувати на такому фестивалі, який проходив 15-18 травня на базі Міжнародного центру дитячої наукової творчості MANLAB.CAMP, Національний центр "Мала Академія Наук України", Пуща Водиця, місто Київ.
Найперше хочу сказати слова вдячності пані Юлії Кравченко, адже це вже не перший проект, у якому вона працює з молоддю України, і я знаю, як важко влаштовувати такі заходи на всеукраїнському рівні. Пані Юлія - Людина, яка йде до здійснення своїх мрій, чого б Їй цього не коштувало.
Щодо фестивалю, вже коли я туди їхала, то знала, що там ми будемо не відпочивати, а працювати; так і було. В школі ми ще не торкалися теми дисидентського руху, тому для мене це була абсолютно нова тема, та на відміну від школи, в нас не було підручників, і, не дивлячись на це, я дуже добре запам'ятала весь матеріал. Нашій команді навіть пощастило почути історію з уст самого шістдесятника Василя Овсієнка - це була історія його життя, історія без шаблонів та бірок, історія, яка не пройшла через призму цензури.
Пані Оксана Розумна раз і на завжди вселила в мене любов до української поезії, хоч і раніше я нею захоплювалась, але тепер мені здається, що ці захоплення та любов помножені у моїй душі в тисячу разів. Тепер я точно не забуду трагічні сторінки життя Василя Стуса та складне життя Василя Голобородька.
Але першим спікером та провідником у світ історії стала Ольга Балашова з темою "Митці-шістдесятники". На цій інтерактивній сесії вона показала, що шістдесятники не були агресорами, що виступали проти радянських законів та радянської влади. Навпаки, вони малювали картини, писали поезію та музику на вільні теми, більшість яких не має взагалі жодного відношення до влади.
На одній із сесій пані Тетяна Срібна сказала:"Бібліотека створена не для книг, а для людей". Ця лекція проходила у Бібліотеці імені В. А. Симоненка, та це була не нудна лекція про важливість книг, а інтерактивна бесіда, де кожен міг висловити свою власну думку. Особисто я винесла звідти величенький список книг, які хочу і буду читати.
Відчути на собі той страх, який відчували митці того часу, я змогла повністю у музеї шістдесятництва. Було видно, що екскурсовод не просто виконує свою роботу, а кожну розповідь ніби переживає заново, ніби пропускає крізь себе.
Остання зустріч відбулася у Музеї Тараса Шевченка з Дмитром Васильовичем Стусом, сином Василя Стуса. Він розповів як ніхто інший унікальні історії, в яких можна було побачити всі пережиті емоції. Цих історій немає на сторінках підручників.
Також ми насолодилися піснями гурту "Хорея Козацька". Приємно знати, що існують люди, які цінують минуле і виконують пісні, від яких просто мурашки по шкірі.
Зараз я відчуваю відповідальність за ту інформацію, яку буду доносити до однокласників, жителів мого міста. Сподіваюсь,кожен зможе відчути те, що відчували шістдесятники, те що відчула я.

Керносенко Ольга, 9 – А клас

фото2.jpg
фото3.jpg

← Повернутися до списку